«… «Енеїду» кожен мусить відкривати собі сам

відповідно до рівня своєї культури,

самосвідомості й обізнаності з класичними джерелами…»

Євген Сверстюк

У Національному музеї літератури України дбайливо зберігається першодрук видання «Енеїди» 1798 року І.П.Котляревського. Це раритетне видання надійшло до музею 1985 року з бібліотеки відомого поета, перекладача й колекціонера Миколи Терещенка, який проживав у Києві. Сам факт появи цього видання у музейній колекції став значною подією. Адже поема І. Котляревського започаткувала нову добу в історії української національної культури.

Видання містить присвяту: «Любителям малороссійского слова усердньйше посвящается» та рукописні правки зроблені на 28 сторінках.

У передмові – «уведомлении» до свого видання І. Котляревський зазначав: «Энеида» на Малороссійский язык мною переложенная, в 1798 и 1808 годах была напечатана без моего ведома и согласія. Она досталась господам издателям со многими ошибками и опущеніями, случившимися от переписки, а сверх того и издавшіе многое в ней по своему переделали и почти испорченную выпустили под моим именем. Я решился исправить и дополнить прежде напечатанныя три части, и присоединив четвертую, издать все вместе». Згадане видання Котляревський присвячує «С.М.К.-Ю». За цим криптонімом стоїть Семен Михайлович Кочубей, син генерального обозного, щедрий меценат, який з 1802-го року по1805-ий рік був предводителем полтавського дворянства. Саме за його матеріальної підтримки Котляревський здійснив 1809 року власне видання, яке стало третім.

Над поемою «Енеїда» І. Котляревський працював близько тридцяти років. Еней – один із героїв Троянської війни, оспіваної давньогрецьким поетом Гомером (VIII–VII ст. до н. е.) в «Іліаді» й «Одіссеї». Про подвиги Енея розповідає також римський поет Публій Вергілій Марон у поемі «Енеїда» (70-19 роки до н.е.), в якій він висвітлює могутність Римської держави. Іван Котляревський використав сюжет «Енеїди» у своєму травестійному творі, де події античного світу розгортаються в Україні, згадуються села і міста Полтавщини (Решетилівка, Опішня та ін.), фігурують реальні земляки Котляревського. Письменник зобразив типові національні характери, побут, реальні ситуації й колізії, породжені історичним життям українського суспільства кінця XVIII ст.

Еней подається як провідник українського козацтва, а головна мета блукаючого козацтва – збудувати «власне царство», що його чекає світле майбутнє, тобто українську Козацьку державу.

Письменник і джерелознавець Валерій Шевчук робить висновок, «… що «Енеїда» – твір, який має вельми ускладнене, подвійне читання тексту: веселий, гротесково-бурлескний – це перший ряд, видимий і серйозний, розмисловий – ряд другий, невидимий, який читачем мав пізнаватися через символи, знаки, натяки, накладання тієї чи іншої історії, оповідженої в поемі, на гарячі, животрепетні, сучасні проблеми та події, пов’язані самі з актом падіння Козацької держави». І.Котляревський у творі ніби гумористичному порушив низку найважливіших проблем української дійсності. Адже після втрати політичної автономії над Україною нависла загроза втрати й культурної самобутності.

Іван Котляревський був першим в Україні ХVІІІ століття, хто написав великий поетичний твір народною мовою. Мова «Енеїди» має фонетичні, морфологічні й фразеологічні особливості з елементами народної та української старокнижної мови. Котляревський завоював звання «батька сучасної української літератури» не лише тому, що першим писав живою українською мовою, а тому, що його «Енеїда» була твором високого літературного гатунку.

Мова батьківщини Котляревського – Полтавщина – стала основою літературної української мови для носіїв численних українських діалектів від Дніпра до Дону на сході та до Карпат на заході.

Першодрук «Енеїди» І.Котляревського 1798 року – книга невеликого формату, надрукована на сіруватому папері, у шкіряній оправі. Папір має водяні знаки (філіграні) – це прозорі смуги без марки чи герба власника папірні.

У нашому примірнику цієї книги багато рукописних правок, зроблених переважно олівцем по друкованому тексту. Найбільше цих правок у І-й та ІІ-й частині видання. І, що найцікавіше, більшість із них була врахована при підготовці видання 1809 року, яке здійснив сам автор поеми. Палеографічний аналіз згаданих рукописних правок дозволяє зробити висновок, що вони мають ознаки скоропису кінця ХVІІІ століття та зроблені освіченою людиною, вірогідно самим автором поеми.

Першодрук «Енеїди» 1798 року є раритетним музейним експонатом, має виняткову культурну цінність та історичне, літературне й наукове значення. Рукописні правки в друкованому тексті роблять цей примірник унікальним для колекції музею.

Прес-служба Національного музею літератури України

На фото: першодрук видання «Енеїди» 1798 року І.П.Котляревського.