Офіційний веб-сайт

Згадуючи скульптора Олександра Ковальова

Серед плеяди українських скульпторів минулого століття ім’я Олександра Олександровича Ковальова відоме багатьом вітчизняним мистецтвознавцям, письменникам і журналістам, не кажучи вже про представників широких кіл громадськості, хто цікавиться сучасним монументальним мистецтвом.

Нинішнього року 31 грудня виповниться 100 років від дня народження цього безперечно обдарованого та талановитого митця, котрий за понад півстоліття творчої праці створив цілу галерею скульптур видатних митців національної культури.

Народившись у Білорусі, художню освіту Олександр Ковальов здобув в Україні, навчаючись спочатку в Одеському художньому інституті, а згодом на скульптурному факультеті Київського художнього інституту. Обдарованого студента, якому на початку війни виповнилося 26 років, не призвали до війська, а дозволили евакуюватися до Середньої Азії для закінчення навчання.

В 1944 році Олександр Ковальов повертається до визволеного від нацистів Києва і починає працювати старшим викладачем скульптури і рисунка Республіканської художньої школи ім.Т.Г.Шевченка при Київському художньому інституті.

Впродовж 50-х, 60-х, 70-х і 80-х років минулого століття ним були створені фундаментальні мистецькі твори, які принесли йому славу і широке визнання. Так за скульптурний портрет ланкової Олени Хобти художник був удостоєний Державної премії СРСР 1950 року. Рівно через десять років Олександр Ковальов отримає звання заслуженого діяча мистецтв, а згодом і народного художника за кращий проект пам’ятника Тарасу Шевченку у Москві.Коли художнику виповнилося шістдесят, держава, вшановуючи величезний його творчий внесок у монументальне мистецтво, у 1975 році відзначила Олександра Ковальова Шевченківською премією за створені ним скульптурні портрети сучасників – державного і партійного діяча Дем’яна Коротченка, видатного поета Максима Рильського, уславленого офтальмолога Володимира Філатова.

За часів відновленої української державності та за ініціативи Українського фонду культури у Києві по вул. Лютеранській, 6 було створено меморіальну квартиру-музей скульптора Олександра Ковальова, в якій зберігається унікальна мистецька спадщина, що належить видатному художнику. Тут, зокрема, експонуються всі ескізи й проекти споруджених ним пам’ятників, а саме:М.В.Лисенку, О.С.Пушкіну, М.Т.Рилському, Д.С.Коротченку, Л.М.Ревуцькому, В.І.Касіяну, П.О.Козицькому, Л.Д.Чернишовій, К.Ф.Данькевичу, М.Д.Леонтовичу; портрети П.О.Козицького, Б.Р.Гмирі та ін.; ескізи монументів Богдану Хмельницькому, Миколі Гоголю, Івану Карпенку-Карому (Тобілевичу), Миколі Глінці тощо.

«За роки особистого спілкування глибше пізнав Ковальова і як художника, для котрого мистецтво – понад усе, і як істинного патріота, у якого боліло серце за всі негаразди в житті держави, ‑ згадує Голова Комітету з Національної премії України імені Тараса Шевченка Борис Олійник. – Він був людиною небайдужою, трудився на совість, цього ж вимагав і від інших. Не терпів несправедливості та неуважності. Був принциповим і непохитним, коли йшлося про художній рівень творів…».

Показово, що минулого і позаминулого року стараннями мистецтвознавця Дмитра Янка випущено два ошатних видання – мистецтвознавчий нарис «Скульптор Олександр Олександрович Ковальов (1915-1991). Життя і творчість» та «Меморіальна квартира народного художника України та СРСР, лауреата Національної премії України імені Тараса Шевченка та Державної премії СРСР, скульптора Ковальова Олександра Олександровича. 1915-1991», що дають повне уявлення про життєвий і мистецький шлях видатного скульптора ХХ століття.

 

На фото: погруддя Т.Г.Шевченка в центральній ніші Національної опери ім.Т.Г.Шевченка в м. Києві, створеного Олександром Ковальовим 1988 року.