Офіційний веб-сайт

Незабутні…

І досі не хочеться вірити у те, що Івана Драча і Бориса Олійника з нами немає… Жовтень нагадав, що у поетів, які збагатили вітчизняну культуру своїми талановитими творами, цього місяця дні народження. Іван Драч рівно 82 роки тому 17 жовтня 1936 року народився в селі Теліжинцях під Києвом, а Борис Олійник трохи раніше – 22 жовтня 1935 року в селі Зачепилівці Новосанжарського району Полтавської області.

Переглядаючи в архівах Комітету з Національної премії України імені Тараса Шевченка фотосвітлини із зображеннями Івана Драча і Бориса Олійника, а саме у цій державній інституції вони співпрацювали з 2010 по 2016 рік, у пам’яті зринають трохи призабуті епізоди їхньої співпраці.

Борис Олійник, як очільник Шевченківського комітету, завжди виявляв толерантність до чужих думок, особливо тоді, коли вони стосувались літературних і мистецьких творів, що розглядалися на засіданнях членами Комітету. Він завжди дослухався до будь-якої слушної думки стосовно претендента на найвищу державну відзнаку у гуманітарній сфері. І дуже часто у довготривалих дискусіях вагоме слово Івана Драча остаточно утверджувало думку учасників зібрання зробити вибір на користь того чи іншого номінанта на Національну премію.

Хотілося б нагадати, що за часів роботи у Комітеті з Національної премії імені Тараса Шевченка Бориса Олійника і Івана Драча премію, що носить ім’я Великого Кобзаря, отримали ціла плеяда митців, твори яких збагатили духовну скарбницю українського народу. Серед них: письменники Петро Мідянка, Володимир Рутківський, Мирослав Дочинець, Кость Москалець; громадський діяч і публіцист Левко Лук’яненко; композитор Віктор Степурко; художники Любомир Медвідь, Анатолій Криволап, Микола Компанець; режисер Дмитро Богомазов; артисти Петро Панчук, Анжеліна Швачка, Людмила Монастирська; балетмейстер Раду Поклітару; кінорежисер Олег Сенцов й інші.

Треба відзначити, що попри ідеологічні розходження і різне сприйняття дійсності Борис Олійник, так само як й Іван Драч, зберігали впродовж останніх десятиліть доброзичливі стосунки. Між ними існувала певна дистанція і невидима «червона» лінія, яку обидва ніколи не перетинали.

Колись Іван Драч, осмислюючи наслідки аварії на Чернобильській АЕС, добрим словом згадав про Бориса Олійника: «Він був захисником української мови. Завжди говорив про голодомор і він завжди відстоював Україну під час Чорнобиля».

Пройдуть роки і у Бориса Олійника з’явиться вірш «Роздуми по рівноденню», присвяченого Івану Драчу.

Згадуючи сьогодні вагомі дати у біографії видатних поетів сучасності, хочеться заглибитися у фотографії з їхніми портретами, що нині зберігаються в архівах Комітету з Національної премії України імені Тараса Шевченка. Ці безцінні візуальні образи, майстерно зафіксовані фотографами у різні роки, повертають до тих благословенних днів, коли Іван Драч і Борис Олійник радували всіх нас дотепним гумором, влучним спостереженням, об’єктивною оцінкою. І якось не хочеться звикати до думки, що все це було у минулому… Вони і досі лишаються з нами у своїх творах, ніби продовжуючи власне життя в іншому вимірі.

 

На фото: Борис Олійник і Іван Драч. З іншими фотопортретами визначних письменників можна ознайомитися на сайті Комітету у розділі "Фотогалерея".