Офіційний веб-сайт

Ігнащенко Анатолій Федорович

 

 

Архітектор. Академік Національної академії мистецтв України (з 2006 р.), член-кореспондент Академії архітектури України (з 1995 р.), заслужений діяч мистецтв України (з 2000 р.), народний художник України (з 2010 р.).

Шевченківська премія 1974 року за пам’ятник Лесі Українці у м.Києві.

Народився 28 січня 1930 року у с.Захарівцях тепер Хмельницького району Хмельницької області.

Освіта: у 1953 році закінчив архітектурний факультет Київського інженерно-будівельного інституту. Був учнем Й.Каракіса.

Життєпис. У 1953-1960 роках працював у проектному інституті «Укрдіпрошахт». У 1960-1963 роках був архітектором науково-дослідного інституту експериментального проектування. У 1963-1964 роках працював архітектором «УкрНДІпроект». З 1964 до 1966 року виконував обов’язки  головного архітектора проектного інституту «УкрНДІПмістобудування». У 1966-1969 роках ‑ експерт художньо-експертної колегії Міністерства культури УРСР. У 1969-1976 роках працював на посаді архітектора художнього фонду Спілки художників УРСР. У 1976-1990 роках обіймав посаду архітектора-художника об'єднання «Художник» художнього фонду УРСР. З 1990 на творчій роботі.

Творчість: один із авторів пам'ятників Л.Українці у м.Києві (скульптор Галина Кальченко) 1973 р.; у м.Ялті; у м.Саскатун провінції Саскачеван, Канада, 1976 р., І.Козловському (с.Мар'янівка, Київська область), І.Котляревському (м.Київ, 1974 р.), О.Довженку (смт Сосниця, Чернігівська область, 1970 р.), М.Березовському і Д.Бортнянському (м.Глухів, Сумська область ), С.Гулаку-Артемовському (м.Городище, Черкаська область, 1970 р.), В.Порику (м.Енан-Бомон, департамент Па-де-Кале, регіон Норд-Па-де-Кале, Франція, 1968), І. Франку (м.Вінніпег, Канада, 1956 р.), Т.Шевченку, О.Пушкіну, В.Вітмену (США, 1970 р.), Т.Шевченку у м.Києві, м.Ашхабаді (Туркменістан), м.Парижі (Франція), 1982 р., м.Білий Бір (Польща), 1989 р., С.Ковпаку (м.Путивль, Сумська область), Б.Хмельницькому (м.Хмельницький), М.Заньковецькій (м.Київ, 1971 р.), М.Щорсу (м.Чернігів, 1977 р., демонтовано 2016 р.), М.Подвойському (м.Чернігів, 1977 р.), Партизанам-ковпаківцям (м.Яремче, Івано-Франківська область, 1968 р.), Чекістам (м.Київ, 1968 р., демонтовано 2016 р.). Він також був автором (співавтором) меморіальних комплексів: «Бабин Яр» (м.Київ, 1976), «Пагорб Слави» (м.Черкаси, 1973 р.; м.Житомир, 1977 р.), «Голодомор-33» (м.Лубни, 1993 р.), «Савур-могила» (Донецька область, 1992 р.).

Брав участь у створенні інтер'єрів та експозиції музеїв: В.Леніна (м.Київ, 1980 р.), М.Коцюбинського (м.Чернігів, 1979 р.), М.Островського (м.Шепетівка, Хмельницька область, 1965 р.), Музею Трипільської культури (с.Трипілля, Київська область), Славутського історичного музею (м.Славута, Хмельницька область, 1985 р.). Працював над інтер’єром станції «Дніпро» Київського метрополітену.

Помер 5 квітня 2011 року. Похований у м.Києві на Байковому кладовищі.