Історик, філолог, мистецтвознавець, кандидат історичних наук з 1950. Народилась: 09.IX.1919, м. Мелекес Симбірська губернія, тепер м. Димитроград Ульяновська область, Російська Федерація. Померла: 21.XI.2000, м. Київ.

Закінчила 1941 Харківський педагогічний інститут. З травня 1944 — у Києві: наук, співробітник, завідувач відділом давніх актів ЦДІА УРСР; 1950— 72 і з 1995 — В Інституті історії АН УРСР, 1973—86 — старший науковий співробітник Центральної наукової бібліотеки АН УРСР. Досліджувала історію України XVI-XVIII ст. Лейтмотивом наукових праць Олени Апанович є тема запорозького козацтва.

Автор (співававтор) 366 опублікованих праць, зокрема книг: «Исторические места событий освободительной войны украинского народа 1948-1654 гг.» (1954), «Запорозька Січ та її прогресивна роль в історії українського народу» (1954, співавтор), «Запорозька Січ у боротьбі проти турецько-татарської агресії. 50-70-і рр. ХVІІ ст.» (1961), «Збройні сили України першої половини ХVІІІ ст.» (1968), «Рукописная светская книга ХVІІІ в. на Украине: Исторические сборники» (1983), «В.И.Вернадский. Жизнь и деятельность на Украине» (1984, співавтор), «Гетьмани України і кошові отамани Запорозької Січі» (1993), «Українсько-російський договір 1654 р.: Міфи і реальність» (1994), «Дерево пам’яті» (у 4 випусках, 1990-95, редактор), статей «Мистецтво в житті і творчості В.І.Вернадського» (1989), «Про довбишів, що в бубни бубонять» (1990), «Культура козацтва. Деякі аспекти розвитку культури Запорозької Січі» (1991) та ін. Консультант історичних фільмів, зокрема науково-популярних: «Райські острови Сагайдачного», «Козак-Мамай», «Козацькі могили», «Гомоніла Україна», «Не пропала їхня слава», «Богдан Хмельницький».

Шевченківська премія 1994 року за книжку «Гетьмани України і кошові отамани Запорозької Січі».