Офіційний веб-сайт

Качуровський Ігор Васильович

Поет, перекладач, прозаїк, літературознавець, педагог, радіожурналіст.

Шевченківська премія 2006 року; за книгу «Променисті сильвети».

Народився 1 вересня 1918 року у м. Ніжині Чернігівської губернії.

Освіта навчався у Курському педагогічному інституті (1941 р.), Українському вільному університеті (м.Мюнхен, ФРН); захистив докторську дисертацію «Давні слов'янські вірування та їх зв'язок з індо-іранськими релігіями».

Життєпис: До 12 років прожив у с.Крути (нині Ніжинського району Чернігівської області) потім мешкав на Херсонщині. 1932 року сім'я, рятуючись від голоду та репресій, сім'я виїхала до Курська (Росія). Тут І.Качуровський отримав вищу освіту. У 1942 році повернувся на Україну, в 1943-му рушив на Захід. Із 1945 року жив у Австрії . Тут співпрацював із редакцією журналу «Літаври». Був одним із членів-засновників Спілки українських науковців, літераторів і мистців у Зальцбурзі. У 1948 році емігрував до Аргентини, працював робітником у порту, водночас редагував журнал «Пороги», був співробітником журналів «Овид», «Мітла», «Нові дні». Був слухачем Графотехнічного (літературного) інституту (1958-1962 рр.), у 1963-1964 роках ‑ викладач давньої української літератури в Католицькому університеті, у 1968 році ‑ російської літератури в університеті El Salvador (м.Буенос-Айрес, Аргентина). У 1969 році переїхав до Мюнхена (Німеччина), однак залишився громадянином Аргентини. Як літературний оглядач української редакції Радіо «Свобода» у 1970-80-х підготував і начитав понад 2 тис. радіобесід. З 1973 року ‑ викладач Українського вільного університету, з 1982 року ‑ професор; на філософському факультеті (викладав віршознавство, стилістику, теорію літературних жанрів, історію української літератури 1920-30-х рр., історію середньовічного європейського письменства).

Помер 18 липня 2013 року у Мюнхені. 22 листопада 2013 року його прах, згідно із заповітом, поховали у с.Крути Ніжинського району Чернігівської області.

Творчість: автор збірок поезій «Над світлим джерелом» (м.Зальцбург, Австрія, 1948 р.), «В далекій гавані» (м.Буенос-Айрес, Аргентина, 1956 р.), «Пісня про білий парус» (1971 р.), «Свічада вічности» (1990 р.; Мюнхен, ФРН), поеми «Село» (1960 р., 2006 р.), «Осінні пізньоцвіти» (2000 р., 2001 р.), «Лірика» (2013 р.) тощо. Автор віршованої казки «Пан Коцький», «У свинячому царстві» (1997 р.). Відомими прозовими творами І.Качуровського є: романна дилогія «Шлях невідомого» (1956 р.) і «Дім над кручею» (1966 р.), повість «Залізний куркуль» (1959 р.; 2005 р.). Також він автор спогадів, які увійшли до збірника «Крути мого дитинства» (2007 р.). І.Качуровський робив поетичні переклади, зокрема збірка «Круг понадземний» (2007 р.), що охоплює близько 670 творів та фрагментів понад 350-ти авторів у перекладі з 23-х старих і нових мов; відомими є переклади вміщені у збірки: «Ф.Петрарка Вибране» (1982 р.); «Окно в украинскую поэзию» (1997 р.); «Золота галузка: антологія іберійської та іберо-американської поезії» (1991 р.); «Стежка крізь безмір: сто німецьких поезій (750-1950)» (2000 р.); «Пісня про Ролянда» (2008 р.). Переклав «Нобелівську лекцію з літератури» О.Солженіцина (1973 р.) і п'єсу А.Касони «Човен без рибалки» (2000 р.). І.Качуровський також відомий працями у галузі теорії літератури.

Псевдоніми, якими підписувався Ігор Качуровський: Хведосій Чичка, Андрій Вересень.