Офіційний веб-сайт

Касіян Василь Ілліч

Художник, графік, мистецтвознавець і теоретик українського та світового мистецтва, педагог, активний громадський діяч, народний художник СРСР (з 1944 р.), дійсний член Академії мистецтв СРСР з 1947 р., Герой Соціалістичної Праці. Засновник художньої школи української графіки.

Шевченківська премія 1964 року за багаторічну мистецьку  творчість на шевченківську тематику, за виконані ним художні твори естампи «Тарас Шевченко», «Шевченко з казахським хлопчиком», «Народ і слово Шевченка», офортні ілюстрації до «Кобзаря», ілюстрації до роману О.Іваненко «Тарасові шляхи».

Народився 1 січня 1896 року у с.Микулинці (нині у складі м. Снятин Івано-Франківської області).

Освіта: Празька академія образотворчих мистецтв (учень М.Швабінського), яку закінчив 1926 року.

Життєпис: початкову освіту здобув у Снятині, гімназію закінчив у м.Коломиї. Служив у австро-угорській армії. Після Першої світової війни навчався у Празі. Цей період став одним із найяскравіших у його творчості, приніс йому європейське визнання і утвердження в професійному мистецтві. У 1927 році повернувшись в Україну, почав свою діяльність на посаді професора Київського художнього інституту (нині ‑ Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури). У 1930 році переїхав до Харкова, брав участь у організації Українського поліграфічного інституту, працював завідувачем кафедри Українського поліграфічного інституту, заступником директора Харківського художнього інституту. У воєнні роки був евакуйований до Самарканда, працював завідувачем кафедри українського відділення Московського державного художнього інституту, професором українського відділення Всеросійської академії мистецтв у Загорську, РРФСР. У 1944 році повернувся до Києва. Продовжив працювати на посаді професора, завідувача кафедрою Київського художнього інституту. У 1944-1949 роках та 1962-1968 роках був головою правління Спілки художників УРСР. З 1955 році працював завідувачем відділом образотворчого мистецтва Інституту мистецтвознавства, фольклору і етнографії АН УРСР. Обирався депутатом Верховної Ради УРСР п'ятьох скликань.

Помер 24 червня 1976 року. Похований на Байковому кладовищі у Києві.

Творчість: за життя художник створив близько 10 тисяч робіт: гравюр, офортів, ілюстрацій до творів класиків літератури. Твори В.Касіяна зберігаються у Національному художньому музеї та інших музеях України. Відомими його роботами є: «Весна в концтаборі» (1920 р.), «В пошуках роботи» (1924 р.), «Робітнича родина» (1925 р.), «Бездомні безробітні» (1925 р.), «Безробітні на мосту» (1926 р.), «Перепочинок», «Страйк», ілюстрації до «Кленових листків» В.Стефаника (1926 р.). «Гуцул» (1923 р., 1925 р.), «Селянка з Покуття» (1925 р.), «Іван Франко» (1926 р.), «Арсенальці», «Андрій Іванов», «Перекоп», «Герой Перекопа» (всі – 1927 р.), «Артем» (1936 р.); серії «Донбас» (1931 р.), «Дніпрельстан» (1932 р.), «На ХТЗ» (1937 р.) та ін. Значне місце у станковій графіці посідає образ Т.Шевченка: «Шевченко серед селян» (1939 р.), «Тарас Шевченко» (1922-23 рр., 1926 р., 1960 р.), «Шевченко з казахським хлопчиком», «Народ і слово Шевченка» (обидва – 1960 р.), ілюстрації до «Кобзаря» Т. Шевченка (1934 р., 1942 р., 1944 р., 1949 р., 1954 р., 1974 р.), повістей І.Франка «Борислав сміється» (1948 р.), О.Кобилянської «Земля» (1950 р., 1954 р.), новел В.Стефаника (1958 р.), виконав багато плакатів: «На бій, слов’яни!», серія «Гнів Шевченка ‑ зброя перемоги» (всі – 1942-43 рр.), «Україна вільна» (1944 р.). У повоєнні роки працював над образом В.Леніна.