Офіційний веб-сайт

Книга «Щоденник нелегального солдата»

Автор(-и): Олена Білозерська / Розділ:

Книга «Щоденник нелегального солдата», автор: Олена Білозерська, видавництво: ПП «Ітек Сервіс», рік видання: 2020.

 

Книга «Щоденник нелегального солдата» Олени Білозерської

 

«Щоденник нелегального солдата» ‑ унікальний приклад книги в жанрі військової журналістики, де щоденний суб'єктивний досвід авторки-воїна поєднується із об'єктивністю задокументованих нею фактів та свідчень інших учасників подій, професійністю викладу, широтою охоплення, а головне ‑ принциповістю й збалансованістю позиції безпосереднього учасника й ретельного спостерігача в одній особі.

Значна за обсягом книга (566 сторінок тексту) є фіксованою історією формування та діяльності ДУК «Правий сектор» та Української Добровольчої армії у період 2014-2018 рр. і є безцінним джерелом вивчення історії добровольчого руху в Україні. Колективний герой книги ‑ розвідувальний підрозділ, відомий як «група Вольфа», у складі якого снайпер О.Білозерська пройшла війну від її початку до 2018 р. Ретельно й послідовно зафіксовані авторкою події, персональні історії кожного з бійців стають дзеркалом, в якому правдиво розкривається щоденне обличчя війни у її найрізноманітніших, найсуперечливіших, часто негативних проявах. Авторка не прагне прикрашати реальність, однаково безсторонньо фіксуючи помилки «своїх» і «чужих», несправедливість та «бруд» воєнного часу. Водночас книга випромінює надзвичайно конструктивну націєцентричну силу, оповідаючи про справжніх українських героїв, «нелегальних солдатів», що, попри відсутність офіційного визнання, сенсом свого життя обрали захист країни.

Надзвичайну силу цій документальній історії війни надає сама постать авторки ‑ О. Білозерська, залишаючись журналістом за будь-яких обставин, неупереджено й водночас зацікавлено документує історію усіма доступними засобами: щоденникові записи, фото та відеоматеріали, не зупиняючи процес фіксації ні на мить упродовж всього періоду перебування у лавах з'єднання.

Вражає незламна воля авторки до постійного протоколювання строкатого й важко схоплюваного плину військового життя: у полі її зору перебувають як буденні побутові деталі, так і описи вдалих та провальних спецоперацій, вишколи, волонтерська допомога, проблеми фінансування добровольчих з'єднань, невдала боротьба за офіційний статус добровольців та ін. Вражає й здатність авторки бути не центром, а частиною того світу, який вона описує, спроможність бути самокритичною та самоіронічною. Книга містить авторські світлини, вони є вагомою візуальною документальною складовою твору. Не менш важливими є додані «Схеми місць боїв та окремих бойових операцій».

Книга написана гарною мовою, їй притаманні дисциплінованість й лаконічність думки, яскравість деталей, логічність і послідовність оповіді навіть у складних для розуміння пересічного читача ситуаціях. Снайперський стиль без сумніву є однією з головних чеснот авторки не лише у військовій, а й у літературній справі. Головним гуманітарним сенсом книги О.Білозерської є створення колективного й індивідуалізованого водночас портрету українського добровольця-патріота: сильного, вмотивованого, непересічного бійця. Йдеться про унікальний досвід формування й утвердження не формальної, а реальної військової національної еліти: книга О.Білозерської розкриває її духовні й світоглядні джерела, а також дозволяє усвідомити історичну спадкоємність національних військових традицій Книга транслює нашому суспільству ключові ідеї добровільної самопосвяти, дієвого патріотизму, безкорисливої любові до Батьківщини. Вона однаково цікава як фахівцям-історикам, так і широкому читачеві.

 

З подання членкині Комітету з Національної премії України імені Тараса Шевченка Майї Гарбузюк.

Коментарі

Олена Білозерська, як Плюшкін, збирала все, все про те,що відбувалося з нею і навколо неї під час її служби в легендарному "Правому секторі".Потім дуже докладно і ретельно виклала все це в хроніках. Розповідала як про перемоги, так і про зради. Вона не соромилася писати правду. На прикладі одного військового формування вона створила масштабну картину війни. Це дуже непросте читво для тих, хто не боїться усвідомлювати, що на віні не чорно-біла картинка.

Погоджуюсь....

Сам факт, що роман "Падіння хв’юрера" підтримала Валентина Гончар, дружина нашого легендарного письменника і громадського діяча, лауреата найпрестижніших премій колишнього СРСР Олеся Гончара, який свого часу вітав Революцію на граніті та благословляв РУХ...є поштовхом і для Президента, і для Комітету! Ну.які ще вагоміші відгуки вам потрібні??? Удостоєння премії роману Михайлюти - це і є вияв громадянської зрілості, патріотизму,справедливості щодо учасників АТО!!!

Читаю одночасно з великим задоволенням і біллю. Правдива і шокуюча історія війни з перших вуст. І не тільки авторки, але також її соратників, які вона розмістила. Книга написана легко і талановито, але я не можу її прочитати за день-два. Цю книгу треба вивчати. Коли проходять важкі часи (а вони пройдуть), саме такі твори стають документами, що правдиво описують історичні події. На які посилаються історики і які вивчають у вишах.

Важлива книга для розуміння ролі добробатів, книга написана безпосереднім учасником тих подій, а це важливо для розуміння подій адже хто краще може розказати за ці героїні події та їх учасників. Книга заслуговує на те, щоб бути в бібліотеках людей яким не байдуже наше минуле, сьогодення та майбутнє! Окрема подяка автору та видавництву щодо оформлення книги, надзвичайно великої кількості фотоматеріалів та карт-схем участі у боях! Зважаючи на те, що Шевченківська премія - це найвища нагорода за написання книги в Україні - дана книга 100% заслуговує на її отримання.

Перечитав книгу , за два дні , досить цікаво написано , якісні світлини як для книжки , і дуже пізнавально , те, що не почерпнеш з загальновідомих джерел . Про добровольчий рух , про декотрих відомих особистостей , Дякую Олено ! Раджу усім прочитати !

Олена дуже легко подає інформацію, ще і 100% правдиво!

Дуже мало правди люди знають про добровольчий рух на початку війни, про простих хлопців, справжніх Героїв, які першими пішли на схід і стали на захист України. Ми не повинні забувати їх подвиги, те, як вони своїми життями і здоров'ям врятували всіх нас. Тому така книга Пані Олени, в якій описані справжні герої, які вони є чи були, є вкрай необхідною для майбутніх поколінь. Щоб завжди пам'ятали.

Нинішня війна на Донбасі для багатьох українців існує лише в телевізійних репортажах, повідомленнях преси чи розповідях знайомих. Люди, які не бачили безпосередньо війни, мають про неї дуже погане уявлення. Саме тому дуже важливо доносити до суспільства правдиві реалії війни. Адже вона триває! Загроза над Україною можливо стала менш помітною, але нікуди не зникла. Про цю небезпеку, про загиблих Героїв, про трагедію мирних людей, про втрату територій постійно треба наголошувати. Тому вважаю, що книга «Щоденник нелегального солдата» Олени Білозерської є вкрай потрібною та актуальною для нашого суспільства. Прошу посприяти її виходу.

З повагою,
Євген Луняк, доктор історичних наук, завідувач кафедри історії України, професор Ніжинського державного університету імені Миколи Гоголя, учасник АТО

Лежав якось мій батько, 82 роки, тижня два тому, в інфекційному відділенні в Медмістечку на ковід. Телефоную йому, питаю, як справи. Каже: “Тут у мене в палаті така прекрасна людина лежить! Лісник. Так от, йому бабуся колись казала: життя складається з двох речей – зайти в світ, відкривши двері, і вийти з нього, зачинивши за собою".
Хочеш чи не хочеш, а це проектується на війну. Тримаю у руках книжку Олени Білозерської і думаю: ні, зарано було їй виходити зі світу, зачинивши за собою двері і не написавши цієї правди. Але ж за ті роки, які Авторка була на війні, скільки разів можна було ті двері за собою зачинити! Воно й звучить, може, жорстоко про ті двері, але війна – це війна. Майне куля над головою – не вспієш зрозуміти, що воно над тобою таке пролетіло. Свистять 82-і чи 120-ті, зариваються в землю, розлітаються осколки, здригається бліндаж, вночі салюти над головою... З часом усе стає таким звичним, коли й не думаєш, що в цю мить ти можеш вийти, зачинивши за собою двері. А ось після чергового обстрілу по рації питають: "Як обстановка?" І щасливий ти за друзів і за себе, коли відповідаєш: "4-5-0".
Це не просто книжка. Це – документальна правда Життя. Написана захопливою, цікавою, живою мовою талановитої журналістки, яка у 2014 році зреклася шляху військового кореспондента, про який задумувалася, і обрала шлях Воїна. Бо Україна – понад усе! Не тільки від себе, а й від своїх колег, побратимів і друзів бажаю Авторці і цій книжці перемоги у конкурсі Шевченківського комітету. Книжка про правду на війні потрібна нашому суспільству сьогодні, як ніколи раніше.

З повагою,
Ярослав Федорук, доктор історичних наук, Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С.Грушевського НАН України, учасник АТО

Додати коментар

Вміст цього поля є приватним і не буде доступний широкому загалу.
CAPTCHA