Офіційний веб-сайт

Панч Петро Йосипович

 

Прозаїк.

Шевченківська премія 1966 рокуза повість «На калиновім мості».

Народився 4 липня (22червня) 1891 року у містечку Валки, тепер Харківська область.

Освіта: Полтавське землемірне училище (1915 р.), Одеське артилерійське училище (1941 р.).

Життєпис: З п’ятнадцяти років пішов працювати: у Народному домі (переписував папери і розносив пакети), агентом земського страхування (писарчуком). У сімнадцять років ‑ лишає рідну домівку та їде до Харкова, де влаштовується на посаду писарчука у канцелярії Інституту шляхетних дівчат. Згодом навчається у землемірному училищі, після закінчення якого у 1915 році його мобілізовано в армію. Навчається на прискорених курсах в Одеському артилерійському училищі, дістає офіцерське звання прапорщика артилерії та опиняється на фронті Першої світової війни. З листопада 1918 року до грудня 1919 року служив під українськими прапорами спочатку військ Дир екторії, а згодом ‑ Дієвої  армії УНР. Закінчив війну вже командиром Червон ої армії. Восени 1921 року він демобілізувався і приїхав у рідні Валки, де працював землеміром. На цей час припадає і початок літературної діяльності Панча. Одна за одною виходять його книжки: «Там, де верби над ставом», «Гнізда старі» (1923 р.), «Поза життям» (1924 р.), «Солом'яний дим» (1925 р.), «Мишачі нори» (1926 р.), збірка повістей «Голубі ешелони» (1928 р.) тощо. У 1923 році переїздить до Харкова та влаштовується співробітником журналів «Червоний шлях» і «Радянська література» (1923-1938 рр.). Від початку Другої світової війни  працює в Уфі та Москві на посаді головного редактора літературного відділу радіостанції «Радянська Україна». У цей час він реалізує себе як майстра з малювання правдивих картин життя: книги оповідань «Рідна земля», «Гнів матері», книги фейлетонів «Зозуля», «Кортить курці просо», романи «Облога ночі», «Гомоніла Україна». Панч був головою правління Харківської організації Спілки письменників (1949-1953 рр.), секретарем правління Спілки письменників України (1966-1969 рр.). Збірка статей та етюдів-спогадів «Відлітають журавлі» стала останньою. Нею письменник ніби попрощався зі своїм читачем (1973 р.).

Окремою сторінкою в доробку письменника виступають твори для дітей: етюд «Свистуни», оповідання «Портрет», «Малий партизан», «Син Таращанського полку», «Гиля, гуси», «Вовчий хвіст», «Будемо літати», «Гарні хлопці», «Для вас і про вас» тощо.

Помер 1 грудня 1978 року в місті Києві. Похований на Байков ому кладовищі.