Офіційний веб-сайт

Ульяненко Олесь (Ульянов Олександр Станіславович)

 

Прозаїк, поет.

Мала Шевченківська премія 1997 р. за роман «Сталінка».

Народився 14 серпня (офіційно 8 травня) 1962 року у м. Хоролі Полтавської області.

Миколаївська морехідна школа (1980 р.), Лубенське медичне училище.

У молодості працював у Якутії, служив десантником у Радянській армії в Східній Німеччині та Афганістані.

Олесь Ульяненко був доволі плідним автором і за роки творчості написав понад 20 романів та безліч повістей. Його твори перекладалися німецькою, вірменською, угорськогю, англійською та іншими мовами.

Він автор романів: «Сталінка» (1994 р.), «Зимова повість» (1995 р.), «Вогненне око» (1997 р.), «Богемна рапсодія» (1999 р.), «Син тіні» (2001 р.), «Знак Саваофа» (2003 р.), «Дофін сатани» (2003 р.), «Квіти Содому» (2005 р.), посмертна публікація, («Фоліо», 2012 р.), «Жінка його мрії» (2006 р.), «Серафима» (2007 р.), «Софія» (2008 р., посмертна публікація, «Фоліо», 2015 р.), «Перли і свині» (2009 р., посмертна публікація, «Фоліо», 2015 р.), «Ангели помсти: трилогія (Марго», «Альма» та «Танька»)» (2012 р., посмертна публікація, «Фоліо», 2012 р.), «Пророк» (незакінчений роман, 2009 р., посмертна публікація, «Український пріоритет», 2013 р.). Автор повістей: «Там, де Південь» (2007 р.), «Сєдой» (2003 р.). До збірки оповідань «Яйця динозавра» (м. Київ: Люта справа, (2016 р.)) увійшли 20 оповідань, написаних Олесем Ульяненком протягом останніх тридцяти років життя. Переважно більшість оповідань перекладалась іншими мовами, зокрема, «Наказ» (1990 р.) – англійською, «Антисеміт» (1998 р.) – вірменською, «Угода» (1997 р.) – чеською тощо.

Олесь Ульяненко помер 17 серпня 2010 року у власній квартирі на 49-му році життя. Офіційна причина смерті ‑ хронічна серцева недостатність. Похований на Байковому кладовищі у Києві.