Офіційний веб-сайт

Закон про заборону книг з РФ: цілі хороші, але є низка проблем для суспільства

Верховна Рада проголосувала загаломзакон 7459 про заборону ввезення та реалізації книг походженням з РФ, РБ та з тимчасово окупованих територій та заборону видання в Україні авторів, які мають/мали громадянства РФ (Російської Імперії та СРСР не стосується) та видання перекладів з інших мов російською. Багато хто зрадів. Я поки не зрозумів, чого радіють, але можу зрозуміти чому саме радіють. Це багато хто сприймає як перемогу. Особливо видавці.

Але дозвольте озвучити кілька моментів.

1. Заборона на ввезення літератури не ставить хрест на продажі електронних книг. Значить, ще більше людей, які ще читають, перейдуть на такий формат. З тієї причини, що вони хочуть читати, а наші видавці не пропонують такий асортимент. І ці книги продають не українські компанії.

2. Наші видавці, на жаль, не мають таких коштів, щоб видати все, що виходить у світі та варте уваги. Але й не треба все видавати. Проблема в тому, що всі хіти не зможуть. У нас кількість назв на 40% знизилася, а тиражі, порівняно з 2019-м, впали на 60% ще раніше. І поки що можливості для змін немає. Це означає, що можна не розраховувати на видання такого хіта нон-фікшн як "ІІ-2041 Десять образів нашого майбутнього" або 5-ої книги Сандерсона. Дорогі авторські права та малий тираж роблять видання комерційно привабливим. І поява трилогії "Міфи" Стівена Фрая буде малоймовірною. До речі, а хто купуватиме права, перекладатиме, готуватиме до видання і потім видаватиме Глена Кука, Джо Аберкромбі, Бена Елтона, Крістофера Мура, Мартіна Гудмана, Юнаса Юнассона, Девіса Робертсона та багатьох інших? Я добре розумію про які суми йдеться і усвідомлюю, що ймовірність цього прагне нуля.

3. Тепер не про мас-маркет. Я не впевнений, що в Україні виходитимуть серії книг, як Harvard Business Review або Інституту Гайдара. Вони не хіти і потрібні лише вузькому сегменту читачів. Тираж у 20-200 книг ніхто не робитиме. Досі так і не видана українською Барбара Такман "Ода політичної дурості" або семитомник Гіббона "Захід сонця та падіння Римської імперії". І я не бачу черги з бажаючих видавати ці та інші добрі книги, які дуже повільно продаються. Ми маємо "Наш формат". Є інші видавництва, що спеціалізуються на нон-фікшн. Вони впораються із заміщенням асортименту? Насправді, а не на словах. Обґрунтовано сумніваюся. Не тому, що вони не захочуть, а тому що у них немає ресурсу.

4. Глуховський має російське громадянство. І Улицька має російське громадянство. І навіть у Акуніна воно є. До речі, книги Акуніна вже знімають із книжкових полиць російських магазинів. Як і Глухівського. Через їхню антивоєнну позицію. Але закон забороняє їх видавати. Це питання про те, як виписаний закон. Це той випадок, коли всі, як у приказці "Разом із водою виплеснути і дитину".

5. Заборонили завезення книг. Хоча їх зараз ніхто й не завозить. Цей закон у майбутнє. А що з мобільним зв'язком? І це не про перспективи, а про зараз. Наприклад, Київстаром офіційно володіє компанія Veon. При цьому 47% Veon належить компанії LetterOne. Ще 8,3% належать голландському штихтингу, яким теж володіє LetterOne. А компанія LetterOne - це інвестиційний проект російської "Альфа-груп", якою володіє російський олігарх Фрідман. На нього накладено санкції у США, ЄС та у Великій Британії. Але ми сором'язливо мовчимо про ситуацію з Київстаром. А чому? Або якщо читати будуть менше, то не страшно, а от мобільного зв'язку так легко не відмовитися? Чи книжкові мухи окремо, а смачні котлети окремо?

Я розумію та бачу всі цілі цього закону. Але я бачу його мінуси. Так ось їх більше, і я все не перерахував. Але сьогодні є запит на емоції та його задовольняють. На жаль про раціо в цій історії мало хто думає. І буде, як у тому анекдоті:

— Горілка подорожчала, синку.

— Тату, ти тепер питимеш менше?

— Ні, синку, ти тепер будеш менше їсти.

Так, читати будуть менше. Чи не через закон. Але закон це лише посилить.

 

Автор: Борислав Береза

Джерело: realist.online