Офіційний веб-сайт

Збірка"Інші речі"

Автор(-и): Юрій Іздрик / Розділ:

Збірка"Інші речі", автор: Юрій Іздрик, «Видавництво Старого Лева», рік видання: 2021.

Висунуто Громадським об'єднанням Галицького району м.Львова «Вірменська, тридцять п'ять».

 

Збірка"Інші речі" Юрія Іздрика

 

Збірка Юрія Іздрика "Інші речі" ‑ чергова у циклі його поетичних книг, від 2013 року вже п'ята. Знаний і видатний в сучасній українській літературі передусім як прозаїк стилістично складний, вибагливий і інтелектуальний автор ‑ у своєму, як він сам каже, "другому житті", Іздрик здобув раптом славу популярного поета. Його цитати щедро розсипані на мотиваційних картинках у соцмережах, тексти багаторазово заспівані найрізноманітнішими гуртами, а поетичні книги витримують наступні і наступні перевидання.

Та попри це, Іздрик лишається автором "старої школи": він шліфує свої тексти, допрацьовуючи їх до відповідної форми: прискіпливо добирає їм метафоричні назви: верстає їх і дизайнує згідно своїх уявлень про прекрасне у книжковій справі. Кожна його книга принаймні задумується як цілісний артефакт: майже кожна такою і стається, У "Інших речах" (2021) читацтву презентують не тільки улюблені і нові вірші улюбленого "живого класика". Їх обрамлює і підкреслює авторська графіка письменника (бо ж існує ще Іздрик-художник, чиї роботи представлені у кількох музеях та багатьох приватних збірках в Україні і закордоном).

До книжки Іздрик узяв свій давніший цикл робіт: мальовані чорною тушшю і сірником (?) псевдонаївні дереворити, що наче віддалено нагадують ритуальні малюнки доісторичних часів. Але цього авторові було замало - і він перетворив свою власну графіку на тло для бриколажних вправ, додаючи до малюнків композиції з "випадкових" предметів просто "з-під його рук". Стім-панк стилістика, що наче несамохіть виникає у цих цифрових колажах - недемонстративна. стримана, і навіть надто естетизована. як для стім-панку також невипадкова. Це книга "часів карантину", і багато віршів у ній - саме про "нове Середньовіччя" постдигітального світу.

Щоразу залишаючи у наступній поетичній книзі кілька evergreen'ів (його збірки справді можна сприймати як музичні альбоми ‑ такий-собі паперовий long-play), Юрій Іздрик як досвідчений редактор вміє непомітно і влучно вплести їх у нову версію своєї історії свого власного світу. У процесі цієї оповіді вже відомі читачам тексти "обростають" новими і свіжими, часто контекстуально "злободенними", насиченими словами-тригерами. чи навіть маніфестаційними. Але саме так із книги в книгу (само) іронічний. гострим на слівце і гранично відвертий у своїй перформативності Іздрик "перетягує" ядро своєї поетичної філософії ‑ любов.

І якщо перші збірки з поетичного доробку автора вочевидь читалися як сучасне "послання до Беатріче", потім були якісні збірки найкращого і вибраного, то "Інші речі" це вже, перші за все, розмова з самим собою. Короткі і викличні заголовки ‑ фірмовий знак лірики Іздрика ‑ все ще працюють як неонові вивіски задля привернення уваги читацтва, але сама його лірика у цій книзі все більше філософська (то аж ніяк не робить її менш інтимною, а радше саме навпаки). Передчуття кінця (світу, віджитого культурного стану, людської цивілізації) звучить у книзі майже-настирно, і враження підсилюється оформленням та ілюстраціями. Але навіть у цих обставинах і ситуації ліричний герой щотри-щочотири вірші повертається до любові - чи то у вигляді коротких поетичних (і часто пронизливо-щемких) ескізів-спогадів, чи то у формі "відкладених нарікань", чи то просто у тих всім-відомих віршах, що їх просять виконати на кожному авторському читанні Юрія Іздрика.

Давні поціновувачі письменника знають, що він ще задовго до всесвітнього локдауну повторював про критичну потребу сучасного світу "зупинитися" і роззирнутися навколо себе. 2020 рік раптом дав людству саме таку зупинку, і спричинив різку переоцінку абсолютно всього. І несподівано проявилися як важливі зовсім "інші речі" ‑ теплота, близькість контакту, спільність базових засад і систем цінностей. Саме про це і є "інші речі" Юрія Іздрика, і саме тому ця поетична книга, на нашу думку, варта відзначення Шевченківською премією 2022 у номінації "Література".

 

З подання Громадського об'єднання Галицького району м.Львова «Вірменська, тридцять п'ять»

"Інші речі" оголошую останньою моєю книгою. Бо не кожна книжка така вдала"

https://zahid.espreso.tv/inshi-rechi-ogoloshuyu-ostannoyu-moeyu-knigoyu-bo-ne-kozhna-knizhka-taka-vdala-yurko-izdrik

"Інші речі". NEXT DOOR Юрія Іздрика

https://starylev.com.ua/blogs/inshi-rechi-nedxt-door-yurka-izdryka

 

Коментарі

Юр, а ти ж казав, що не визнаєш оцієї радянщини - Шевченківської премії. А тепер що виходить? Ти брехав. Якщо ти нещирий зі своїми друзями, то ти як письменник не щирий і зі своїми читачами. До речі, твій занепад почався відтоді,як ти присів на наркоту й випивку. Юр, і як воно бути в шкурі колаборанта, ніштяк?

Найприкріше те, що Ю.І. свято вірить у те, що робить. Але не розуміє, що оголюватися перед публікою, щоб про тебе не забували, - це і ницо, і підло, і дешево. Завоюй публіку своїм талантом, якщо ти його маєш, а не занедбаним старим тілом.

Коли Юрко пішов на пенсію, мені подумалося: ну нарешті напише щось вартісне. Не написав. Пописує якісь погано римовані віршики, а про прозу взагалі забув. Прикро, коли муха хоче буде схожою на слона.

Юрко всім показав своє немічне старече тіло. Яка гидота! Бідний друзяк Андруховича вже геть з'їзав з глузду. Хоча й не дивно, бо колишніх ні аокашів, ні наркоманів не буває, а Юра через усе це пройшов свого часу.

Кили письменник вдається до примітивного стриптизу, аби про нього не забували, це нагадує Пугачову. Адже Юра розуміє, що письмак із нього нікудишній, а вірші його смердять нафталіном, бо радянські.

Додати коментар

Вміст цього поля є приватним і не буде доступний широкому загалу.
CAPTCHA