Офіційний веб-сайт

Жулинський Микола Григорович

Жулинський Микола Григорович

 

 

Жулинський Микола Григорович, доктор філологічних наук (1981), професор, академік НАНУ (Відділ літератури, мови та мистецтвознавства, українська література, 11.1992); Комітет Національних премій України ім.Т.Шевченка, голова (11.2008-07.10); Інститут літератури ім.Т.Шевченка НАНУ, директор; член Ради НС «Наша Україна» (з 03.2005); член президії Національної ради Конгресу української інтелігенції; президент Фонду Марії Приймаченко; Голова Комітету Національних премій України ім.Т.Шевченка (з 11.2008); голова Комісії при Президентові України з питань громадянства (з 04.2005); член Комітету з Державних премій України в галузі науки і техніки (з 04.2006).

Народився: 25.08.1940 (с. Новосілки, Демидівський район, Рівненська область); українець; батько Григорій Лук’янович (1908) ‑ пенсіонер; мати Серафима Григорівна (1898-1958); дружина Галина Степанівна (1947) ‑ голова правління кредитної спілки «Турбота», голова Київської організації; дочка Олеся (1974) ‑ юрист.

Освіта: Дубнівське педагогічне училище (1962); Київський університет ім.Т.Шевченка, факультет журналістики (1968); аспірант Інституту літератури ім.Т.Шевченка (1968-71); кандидатська дисертація «До питання про історичний оптимізм радянської літератури» (Інститут літератури ім.Т.Шевченка АНУ, 1972); докторська дисертація «Художня концепція людини і проблема характеру у сучасній радянській літературі» (Київський університет ім.Т.Шевченка, 1981).

Народний депутат України 4 скликань: 04.2002-04.06 від блоку В.Ющенка «Наша Україна», №10 в списку. На час виборів: директор Інституту літератури ім.Тараса Шевченка НАН України, член ЛПУ. Член фракції «Наша Україна» (05.2002-09.05), член фракції ПП НСНУ (09.2005-01.06), член фракції ПППУ (з 01.2006), голова підкомітету з питань охорони історико-культурної спадщини Комітету з питань культури і духовності (з 06.2002).

Народний депутат України 2 скликання: з 04.1994 (2-й тур) до 04.1998, Луцький виборчий округ №64, Волинська область. Голова підкомітету з питань творчої діяльності, мистецтва, мовної та культурно-просвітницької політики Ком-ту з питань культури і духовності. Член групи «Конституційний центр».

З 1960 ‑ вчитель 8-річної школи, с. Озерськ, Дубнівський район, Рівненська область. З 1962 ‑ робітник промкомбінату, Волинський облжитлопостачторг. З 1963 ‑ підсобний робітник, слюсар, Луцький електроапаратний завод. З 1965 ‑ трубозгинальник, Ленінградський суднобудівельний завод. З 1968 ‑ аспірант, молодший науковий працівник, науковий секретар, з 1978 – заступник директора з наукової роботи, з 1991 ‑ директор, Інститут літератури ім.Т.Шевченка НАНУ. З 04.1992 ‑ голова, Наглядова рада Інституту державного управліня і самоврядування. 02.-11.1992 ‑ Державний радник України з питань гуманітарної політики, голова колегії Державної думи України. 10.1992-08.94 ‑ Віце-прем’єр-міністр України з питань гуманітарної політики. 30.12.1999-29.05.01 ‑ Віце-прем’єр-міністр України. 12.2006-11.2008 ‑ радник Президента України.

Член Спілки письменників України (з 1977), член президії Ради, з 1998 ‑ секретар Спілки письменників України. Член-кореспондент АНУ (1990). До 10.1996 ‑ президент Ліги страхових організацій України. Заступник голови правління Товариства дружби з українцями за кордоном «Україна», член Української всесвітньої координаційної ради. 1989 ‑ один з ініціаторів створення Міжнародної асоціації україністів.

Орден «За заслуги» III ст. (09.1997), I ст. (08.2000). Орден князя Ярослава Мудрого V ст. (01.2009). Лауреат Республіканської премії ім. О.Білецького в галузі літературно-художньої критики (1978), Державної премії України ім.Т.Шевченка за книгу «Із забуття ‑ в безсмертя» (1991), премії Фундації Омеляна і Тетяни Антоновичів (1994). 11.1993 ‑ Світовий конгрес вільних українців відзначив М.Жулинського найвищою нагородою закордонних українців ‑ медаллю Св.Володимира за видатний внесок у наукову і політичну діяльність.

Член редколегії журналів «Київ», «Київська старовина», «Слово і час». Очолював редколегію Зводу пам’яток історії та культури України. Був членом Руху (громадської організації). 03.1999-03.05 ‑ заступник голови ЛПУ, 1-й заступник голови ЛПУ.

Автор книг: «Пафос життєствердження» (1974), «Людина як міра часу» (1979), «Человек в литературе» (1983), «Наближення» (1986), «Із забуття ‑ в безсмертя» (1991), понад 500 статей, оглядів, рецензій.

Володіє польською, німецькою мовами.

Захоплення: теніс, волейбол, книги.