Голова Шевченківського комітету Юрій Щербак взяв участь у презентації бестселера «Українець, який відмовився бути бідним» Михайла Слабошпицького у Національному музеї літератури.

 

Людина живе доти, доки про неї пам'ятають. А пам'ятають здебільшого не стільки те, що вона сказала, як те, що вона зробила. Канадійський бізнесмен і меценат з українською душею Петро Яцик залишається в пам'яті тих, хто його знав, і тих, хто тільки чув про нього, своїми справами, своїми проектами: Лігою українських меценатів, Міжнародним конкурсом з української мови імені П.Яцика, фінансуванням Українських студій в Торонто, повного видання «Історії України-Руси» М.Грушевського англійською мовою, «Енциклопедії українознавства» В. Кубійовича, інститутом українських студій Гарвардського університету...

Про Петра Яцика ‑ найбагатшого українця Канади, який відмовився бути бідним, але не відмовився бути українцем, а ще ‑ не відмовився любити Україну «до глибини своєї кишені» говорилося на презентації сьомого видання бестселера Михайла Слабошпицького «Українець, який відмовився бути бідним» у Національному музеї літератури.

Справді гідна уваги й наслідування історія успіху: приїхавши до Канади по Другій світовій війні з сімома доларами в кишені, почавши роботу помічником м'ясника, згодом Петро Яцик із двома партнерами засновує українську книгарню, потім дозріває до меблевого магазину, а через певний час очолює групу з 18 будівельних компаній, знаних у діловому світі Північної Америки, і стає власником інвестиційного банку, а головне ‑ чесно заробивши свій капітал, цей чоловік стає для багатьох прикладом життєвого успіху, патріотизму і доброчинства. Його історія, написана М.Слабошпицьким, встигла стати бестселером і видається вже всьоме видавництвом «Ярославів Вал».

Чому є потреба в такому перевиданні, пояснив сам автор: «Це зовсім не тому, що авторові закортіло попишатися собою. Річ у тім, що за 18 років існування Міжнародного конкурсу з української мови ім.П.Яцика виросло не тільки покоління учнів, але й покоління нових учителів, які хочуть знати докладно, хто такий Яцик, чиє ім'я носить конкурс. Крім того, потребу нового видання книжки засвідчили і ті два піратські видання, які мені довелося бачити особисто».

Якось у Канаді Яцик був присутнім, коли Слабошпицький презентував свій роман «Марія Башкирцева». Після презентації Яцик запитав автора: «Ви пишете тільки про мертвих? Ні? Ну то я маю пропозицію для Вас щодо написання книжки про живого чоловіка». Так зародилася ідея створення презентованої книжки.

Зі слів М.Слабошпицького, Яцик був доволі різкою людиною (переважно справедливо), одначе був і філософом, а часто навіть афористом. Зокрема пан Михайло навів кілька афоризмів Петра Яцика, які дають змогу збагнути його світогляд: «Мене Бог обдарував умінням вирощувати три помідори там, де інші вирощують один»; «революція буде не тоді, коли всі стануть віруючими, а тоді, коли всі зрозуміють, що бути чесними вигідно»; «світ не завжди можна переробити, часто треба достосовуватись до нього»; «я страшенно не люблю старих людей, ‑ маю на увазі не тих, які багато прожили, а тих, хто перестав учитися»; «наша доля визначена: нас несе у човні шалений потік гірської річки, внизу ‑ водоспад, себто кінець, бо нас знесе, одначе Бог дав нам весла, аби ми розуміли, що наша доля залежить і від нас».

Ведучий презентації Юрій Щербак висловив переконання, що Михайло Слабошпицький ‑ один із перших українських письменників, які проклали місток між літературою радянської доби і літературою незалежної України. Пан Юрій також нагадав, що П.Яцик витратив на українські проекти близько 35 мільйони доларів (зокрема 300 тис. ‑ на оборону Івана Дем'янюка, якого намагались звинуватити в антисемітизмі, вигравши процес), а ще ‑ про те, що Яцик був руйнівником багатьох українських міфів, адже стверджував: скільки українці не величалися б перед світом своєю чудовою піснею і культурою, світ серйозно сприйме їх тільки тоді, коли вони стануть нацією критичних мислителів.

Дмитро Павличко зауважив, що материкові українці, на жаль, не змогли зробити філософію Яцика ідеологічною основою української держави. Пан Дмитро також зацитував кілька висловлювань П.Яцика, почуті від нього особисто: «Українці, хто ми такі, чим відрізняємось від інших європейських націй? (...) Позірно ми ніби стали вільні, але рабських кайданів у душі не скинули»; «не маючи своєї держави (себто форми), ми намагалися бути повноцінними у всіх проявах людського духу й культури, не змігши, одначе, стати успішними в нагромадженні капіталу і матеріальних багатств»; «патріотизм ‑ це не слово, це діло, яке ви зробили». Д.Павличко висловив переконання, що саме з руки М.Слабошпицького Петро Яцик став символом розвитку і престижу української мови.

Наостанок М.Слабошпицький зазначив, що у його колекції неординарних постатей П. Яцик ‑ одна з найяскравіших життєвих історій. У презентації також взяли участь М.Жулинський, П.Мовчан, П.Гриценко, Л.Го­лота, М.Сорока, Г.Сорока, П.Щириця.

У Біблії сказано: «По ділах ваших пізнають вас». Зроблене Петром Яциком у царині мовного воскресіння, духовності і культури українців легко пізнається, оскільки зроблено багато з найважливішого. Гадаю, якби Яцик був живий, а Черчиль не встиг сказати свою знамениту фразу, то саме пан Петро питав би нас: «Скоротити видатки на культуру? То за що ж ми тоді воюємо?», адже «духовно убога людина ніколи не стане багатою, незважаючи на те, скільки грошей вона має».

 

Автор: О.Павленко

Джерело: «Літературна Україна», квітень 2018 р.

 

На фото: Юрій Щербак і Михайло Слабошпицький під час презентації у Національному музеї літератури.