У приміщенні Музею історії міста Києва продовжує роботу виставка легендарного київського художника «50 відтінків Віктора Зарецького».

Віктор Іванович Зарецький (8 лютого 1925 – 23 серпня 1990), якого ототожнюють з Густавом Клімтом, створював свої полотна у стилі сецесіону. Більшу половину свого життя він провів у Києві: був надзвичайно талановитим педагогом і випустив цілу плеяду відомих київських художників. У 1978 році створив власну художню студію у Києві, потрапити до якої кожний молодий художник вважав за щастя. Розробив власну педагогічну систему «Роздуми біля полотна». В Києві Віктор Зарецький написав свої найкращі сецесійні полотна, що принесли йому міжнародне визнання.

У Києві Віктор Зарецький одружився з Аллою Горською, однією з лідерів Руху Шістдесятників. За духом Зарецький був революціонером, ним і залишився до кінця життя. Проте в останнє десятиріччя своєї творчості він обрав шлях революції в мистецтві.

За десять років художник самостійно пройшов шлях від реалізму до модерну через імпресію, шлях, який Західне мистецтво проходило півстоліття, а Радянське мистецтво взагалі заперечувало.

Кожна картина з виставки «50 відтінків Віктора Зарецького» має свій відтінок, свою рису, свій характер. Поряд із квітучим барвистим садом, що наповнює радістю, можна побачити глибоко-драматичну осінню Тривогу. На одній картині все оживає: музика, танці, а на іншій – зимовий спокій і самотня фігура. І на завершення – модерновий тролейбус.

На виставці представлено 5 монументальних робіт: «Театр» за романом Булгакова «Майстер і Маргарита», «У тролейбусі», полотно «Вознесіння», присвячене дружині Аллі Горській, а також ТОП-10 робіт художника: «Мальви», «Тривога. Жовтень», «Сполохи»), пейзажний, символічний та жанровий живопис. Усі роботи унікальні. Більшість картин виставки музейного масштабу і виставляються публічно вперше. Майже всі роботи опубліковані в каталогах.

Додамо, що Віктор Зарецький був удостоєний Шевченківської премії 1994 року за картини останніх років: «Солдатка», «Літо», «Дерево (Витоки мистецтва)», «Ой кум до куми залицявся», «Весняні клопоти».

Довідково

Кар’єра: Київський художній інститут (тепер – Українська академія мистецтв) ‑ викладач з 1953 по 1957 рік. З 1963 року— голова Київського клубу творчої молоді. Відкрив 1978 року власну художню студію. Розробив оригінальну педагогічну систему — «Роздуми біля полотна», текст якої вперше опублікував його син О.В.Зарецький (журнал «Образотворче мистецтво», 1993, № 1-2). В художній студії навчалось понад 200 учнів.

Твори: Працював у галузі станкового і монумент. живопису: картини — «Шахтарі. Зміна» (1956). «Шахтарський двір» (1958), «Портрет ланкової П.Сироватко» (1960), «Дівчата» (1962), «Оля» (1969); монументальної мозаїки — «Прометей» на середній школі № 5 в м.Донецьку (1965-1966, у співавторстві з Г.Синицею, Г.Зубченко), панно «Прапор перемоги» в Музеї молодогвардійців у Краснодоні (1970, у співавторствіз A.Горською, Г.Смирновим, B.Смирновим), «Повстання шахтарів» (1971); портрети — B.Касіяна, М.Яцківа (обидва — 1972), О.Горського, І.Заславської, В.Шевчука, Л.Миронової, C.Васильченка (всі — 1973), Р.Недашківської (1974), О.Зарецького (1975), «Світлий спогад. Автопортрет з дружиною» (1976). Серед творів останнього періоду — портрети О.Кравченко, (1986), Л.Козаченко, Т. Цимбал (всі — 1987), Т.Дем’яненко (1988), Р.Недашківської («Актриса», 1989); «Сон-трава» (1986), «Весняні клопоти», «Літо», «Солдатка», «Ой кум до куми залицявся» (всі — 1986—1987), «Осінь. Конча—Озерна», триптих «Мистецтво» («Золоті часи мистецтва», «Металевий рок», «Після катастрофи»); «Релігії» («Язичництво», «Вічний дзвін», «Білобог і чорнобог»; всі — 1987), «Пікнік», «Голодомор», «Пам’яті Ганни Собачко-Шостак» (всі — 1988), «Орач В.Стус», «Пам’яті Алли Горської» (обидва — 1989—1990).

 

Джерело: прес-служба музею

Прижиттєве фото Віктора Зарецького